Відповіді на запитання №№ 101 - 150 з переліку запитань для кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Касаційного цивільного суду

Відповіді підготовлені помічником судді, який побажав залишитись невідомим.
Відповіді перевірені Оленою Журавель та подверглись коригуванню та редакційним правкам з мого боку.

101. Громадянин А подав позов про перерозподіл спадкового майна до громадян П. та Р. На перше судове засідання не прийшов один відповідач Р. Засідання було відкладено. На наступне засідання не прийшов інший відповідач, не повідомивши причини неявки. Суддя виніс ухвалу про заочний розгляд справи. Чи правомірно вчинив суддя?

Ні, оскільки у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (ч. 2 ст. 224 ЦПК України).

102. Громадянин А уклав кредитний договір з банком. При цьому в договорі було третейське застереження. Громадянин А подав позов про визнання договору недійсним. Яку ухвалу має винести суддя?

Про відкриття провадження у справі.

За наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди" про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської

угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів" банк не є споживачем. Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках,передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів (п. 3 ППВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5).

103. Громадянин А. після оголошення його померлим з’явився за місце свого проживання. Його майно було відчужене третій особі за відплатним договором. За якої умови він може вимагати його повернення. У разі, якщо на момент набуття цього майна третя особа знала, що громадянин А., який був оголошений померлим, живий.

Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива (ч. 3 ст. 48 ЦК України).

104. Громадянин А. створив винахід в 2015 році, а заявку на винахід подав в 2016 році. В якому році закінчиться строк чинності виключних майнових прав А. на винахід?

У 2036 році.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу (ч. 3 ст. 465 ЦК).

105. Громадянин В. звернувся до суду з позовом до Житомирської міської ради та КП і просив визнати за ним право користування квартирою за адресою Д. та зобов'язати КП укласти з ним договір найму вказаної квартири. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що перебуває в черзі на отримання житла, іншим житлом незабезпечений, оплачує житлово-комунальні послуги та підтримує квартиру у належному стані. Суд першої інстанції, керуючись ЗУ "Про оренду державного та коммунального майна" задовольнив позов повністю. Чи вірним є застосування даного ЗУ "Про оренду державного та коммунального майна" судом?

Ні.

Договір найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності регламентує Житловий кодекс Української PCP.

106. Громадянин В. звернувся до суду з позовом до Житомирської міської ради та КП і просив визнати за ним право користування квартирою за адресою Д та зобов'язати КП укласти з ним договір найму вказаної квартири. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що перебуває в черзі на отримання житла, іншим житлом не забезпечений, оплачує житлово-комунальні послуги та підтримує квартиру у належному стані. Суд першої інстанції, керуючись ЗУ "Про оренду державного та коммунального майна" задовольнив позов повністю. Суд апеляційної інстанції повністю скасував рішення суду першої інстанції. Чи законним є рішення суду апеляційної інстанції?

Так. Договір найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності регламентує Житловий кодекс Української PCP.

107. Громадянин В. є власником 2-кімнатної квартири. Через два роки після придбання квартири В. зареєстрував шлюб із С., яка стала проживати разом з ним у даній квартирі і була зареєстрована за місцем проживання у ній. Через рік у них народилась донька О., яка теж проживає у цій квартирі. Який правовий статус С. і О. стосовно даної квартири?

Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР).

108. Громадянин іноземної держави, який законно проживав в Україні, був висланий за її межі до того, як він мав змогу реалізувати свої права, передбачені Протоколом № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо наведення доводів проти свого вислання, перегляду своєї справи та представлення з цією метою перед компетентним органом або перед особою чи особами, призначеними цим органом. В якому із зазначених випадків рішення про вислання не буде вважатися порушенням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколу №7 до неї.

Коли таке вислання є необхідним в інтересах публічного порядку або ґрунтується на міркуваннях національної безпеки.

109. Громадянин іншої держави отримав за заповітом у спадщину в Україні земельну ділянку сільськогосподарського призначення від свого батька. Спадкодавець помер у квітні, свідоцтво про право спадщини на земельну ділянку було отримано спадкоємцем-іноземцем у жовтні. Брат спадкоємця вирішив ініціювати питання до відповідних державних органів щодо їх звернення до суду з позовом про примусовий продаж земельної ділянки. У вересні наступного, після отримання свідоцтва про право спадщини на земельну ділянку року, відповідна позовна заява надійшла до суду. Що у вказаній ситуації є помилкою у діях чи фактах, враховуючи положення земельного законодавства?

Позовна заява про примусовий продаж земельної ділянки була подана до суду до спливу встановленого строку (один рік з моменту переходу права власності). Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, атакож особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4 ст. 81 ЗКУкраїни).

Підставою припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строку випадках, визначених цим Кодексом (п. «е» ст. 140 ЗК України).

Стаття 145 ЗК України. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності

1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

2. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

3. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

110. Громадянин К. за договором довічного утримання передав у власність громадянці Б. квартиру. Коли Б. зможе подарувати дану квартиру своєму внуку?

Після смерті громадянина К. Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно,передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину (ч. 1 ст. 754ЦК).

111. Громадянин К., який займає посаду керуючого справами виконавчого аппарату обласної ради, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в якій вказав завідомо недостовірні відомості стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, які відрізняються від достовірних на суму 275 мінімальних заробітних плат. До якого виду відповідальності має бути притягнений громадянин К.?

Кримінальної.

Стаття 366-1 КК України. декларування недостовірної інформації

Подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб'єктом декларування зазначеної декларації -караються штрафом від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Суб'єктами декларування є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевогосамоврядування.Відповідальність за цією статтею за подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування,що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

112. Громадянин Л., який постійно проживав в м. Києві, та громадянка О., яка постійно проживала у м. Одесі, тривалий час перебували у близьких стосунках. Л. покілька разів на рік прилітав до Одеси і весь час перебування в даному місті проводив з О. Шлюб між ними зареєстрований не був, проте вони спілкувалися як подружжя, планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, що підтверджується листами, фотокартками. Л. матеріально підтримував О., надавав їй кошти на лікування. Протягом часу перебування у близьких стосунках одне з одним жоден з них одночасно не перебував у шлюбі з іншою особою. Постійне сумісне проживання унеможливлювалося тим, що їхні місця праці знаходились у різних містах. Після смерті Л. О. звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу. Яким має бути рішення суду?

Про відмову у задоволенні заяви.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК сім’ю складають особи, які спільно проживають,пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважаєть сясім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням,необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що встановлені в ч. 2 ст. 3 СК винятки,згідно з якими подружжя вважається сім’єю, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів. Тому висновок судів про те, що М.О.О. та В.Д. перебували у фактичних шлюбних відносинах, хоча разом не проживали з поважних причин, і що на ці правовідносини поширюється дія ст. 74 СК, є помилковим навіть за наявності спільної часткової власності, листування, відвідин одне одного тощо (Постанова ВСУ від 20.02.2012 у справі№ 6-97цс11).

113. Громадянин Петренко, який займався діяльністю, пов'язаною із лакофарбовим виробництвом, а також час від часу підробляв викачкою зливних ям, постійно зливав відходи, які накопичувались від цих видів діяльності, на землях лісової смуги, яка знаходилась недалеко від його дому. У зв'язку із цим значна частина дерев булла пошкоджена, земля розтріскана, а на ділянці постійно відчувався сморід. Мешканці хатин, які розташовувались неподалік лісової смуги, були обурені такою поведінкою Петренко, постійно робили йому зауваження, натомість він погрожував, лаявся на них, поводив себе досить агресивно, до того ж не припиняв завозити туди різні відходи. Як чинне законодавство вирішує питання щодо можливості притягнення до відповідальності за подібні дії?

КУпАП (ст.ст. 72, 73, 173), ЦК (ст. 1166), Лісовий кодекс (ст. 105).

114. Громадянин Р подав позовну заяву до ТОВ "А" про зміну формулювання підстав звільнення. До позовної заяви він не додав копію позовної заяви та доданих до неї документів. Суддя виніс ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Чи вірно вчинив суддя?

Ні.

Стаття 120 ЦПК України. Подання копії позовної заяви та доданих до неїдокументів

1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди,завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

115. Громадянин Р., який протягом 3-х років був присяжним окружного суду, подав своєму роботодавцю відомості для зарахування йому трудового стажу. Роботодавець відмовив у зарахуванні стажу, мотивуючи це тим, що його посада не передбачає зарахування стажу роботи присяжного, про що вказано в колективному договорі та трудовому договорі Р. Чи є рішення роботодавця законним?

Ні, оскільки час виконання присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу (ст. 68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

116. Громадянин США пред'явив позов до дружини про повернення малолітньої дитини до США. Він зазначив, що з відповідачкою перебуває у шлюбі. Рік тому, після подорожі, вона відмовилася повертатися з їх спільним сином до США, виявивши бажання проживати в Україні, незаконно утримує дитину, строк тимчасового перебування дитини в Україні, на який він дав дозвіл, закінчився. Відповідачка заперечувала проти позову, оскільки дитина адаптована за новим місцем проживанням в Україні. Відповідачка наддала докази того, що дитина проживає з нею, відвідує дитячий садок, гуртки, має друзів за місцем проживання. Як суд має вирішити справу?

Відмовити у задоволенні позову.

Статті 3, 12, 13, 20 конвенції містять вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в поверненні дитини до місця постійного проживання. Зокрема,якщо в ході розгляду справи суд виявить, що:заявник фактично не здійснював права піклування на момент переміщення або утримання (п.«а» ч.1 ст.13);

заявник дав згоду на переміщення або утримання або згодом дав мовчазну згоду на переміщення або утримання (п.«а» ч.1 ст.13);

існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п.«в» ч.1 ст.13);

дитина заперечує проти повернення й досягла такого віку та рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку (ч.2 ст.13);

повернення не допускається основними принципами запитуваної держави в галузі захисту прав людини й основних свобод (ст.20);

з моменту переміщення пройшло більше року й дитина прижилась у новомусередовищі (ч.2 ст.12);

чи є країна, з якої дитину вивезено, країною її постійного проживання за законами цієї країни (ст.3).

Під згодою на переміщення необхідно розуміти погодження піклувальника (письмове або усне, за наявності доказів) на переїзд дитини до іншої країни на постійнеабо тимчасове проживання. Про мовчазну згоду можуть свідчити відсутність заперечення піклувальника проти переміщення або утримання дитини в іншій країні протягом усього часу до звернення із заявою про повернення дитини.

Фактами, які свідчать про те, що дитина прижилась у своєму новому середовищі, є відвідування дитячого садка, гуртків, лікування в певних лікарів,психологічний і психічний стан, сімейні та дружні зв’язки, спілкування зі своїми однолітками тощо (постанова ВСУ від 18.06.2014 №6-58цс14).

117. Громадянин України вважаючи, що договір купівлі-продажу дачного будинку та земельної ділянки площею 0,10 га підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню звернувся до приватного нотаріуса. У договорі про перехід права власності на земельну ділянку було зазначено: назву сторін; вид та предмет договору; відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням; договірну ціну; права та обов'язки сторін; момент переходу права власності на земельну ділянку. Згодом громадянин звернувся до відповідного органу для державної реєстрації права власності, однак у державній реєстрації було відмовлено. Яке порушення вимог законодавства було допущено? 

Недотримана вимога щодо зазначення у договорі такої істотної умови, як кадастровий номер земельної ділянки, а також документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (ч. 6 ст. 120 ЗК).

1. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

2. Угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної

ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) права та обов'язки сторін;

ж) кадастровий номер земельної ділянки;

з) момент переходу права власності на земельну ділянку (ст. 132 ЗК).

118. Громадянин, на якого протягом останніх двох років, а саме: 16 січня 2014 та 26 грудня 2015 рр., накладено адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, - призначений 11 вересня 2016 року міською радою присяжним. Чи є рішення ради законним?

Ні, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» не включаються до списків присяжних громадяни, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

119. Громадянину Іванову Київською міською державною адміністрацією зі складу земель державної власності було передано у приватну власність земельну ділянкусільськогосподарського призначення для здійснення житлової забудови. Чи відповідаєвказана ситуація вимогам земельного законодавства?

Ні.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства,садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК).

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК).

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 ЗК).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначенихчастиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК).

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 8 ст. 122 ЗК).

120. Громадянину К. був виданий ордер на вселення у квартиру, до якого крім нього була включена як член сім'ї його дружина С. Через погіршення стосунків між подружжям С. так і не вселилась у квартиру. Через рік К. і С. розлучились, після чого К. звернувся з позовом до С. про визнання її такою, що не набула право користування житлом. С. Проти позову заперечувала, мотивуючи це тим, що вона була включена до ордера на спірну квартиру як член сім'ї наймача, а тому набула рівного з К. права на користування квартирою. З чого має виходити суд при ухваленні рішення?

Дружина не набула права користування жилим приміщенням, оскільки не вселилася у квартиру на підставі ордеру.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ст. 58 ЖК УРСР).Ордер дійсний протягом 30 днів (п. 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР). При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання (ст. 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УкраїнськійРСР).

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖК УРСР).

121. Громадянка звернулась з позовом до суду до колишнього чоловіка з вимогою про стягнення аліментів з нього. У позовній заяві вона зазначила, що півроку тому вона розлучилася із чоловіком через те, що він постійно зраджував її. Вона є особою пенсійного віку, пенсії не вистачає, а через хворобливий стан здоров 'я вона не може працевлаштуватись. У позовній заяві також зазначалось, що колишній чоловік займає високу посаду, отримує понад 6000 грн. на місяць, нікому аліменти не сплачує, відтак має змогу утримувати її. Позивачка просила стягувати на її користь 1000 грн. щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян, оскільки саме таким є мінімальний розмір утримання. Що у вказаній ситуації не відповідає положенням сімейного законодавства?

Положеннями сімейного законодавства не передбачено мінімального розміру аліментів на одного з подружжя.

1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

122. Громадянка іноземної держави, яка уклала шлюб із громадянином України, з яким проживає на території України протягом трьох років і виховує спільну дитину, має намір набути громадянство України. За якою з нижчезазначених підстав громадянка іноземної держави може набути громадянство України?

Стаття 6. Підстави набуття громадянства України

     Громадянство України набувається:

     3) внаслідок прийняття до громадянства;

Прийняття до громадянства України (ст. 9 ЗУ «Про громадянство України»).

123. Громадянка М. звернулась із позовом до Р. і О. про визнання за нею права користування квартирою. Позовні вимоги мотивувала тим, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з П., була вселена у квартиру його батьків Р. і О. на правах члена сім'ї наймача і зареєстрована в ній. Р. і О. проти позову заперечували, посилаючись на те, що свого часу допустили проживання М. у спірній квартирі як дружини їхнього сина, але при цьому не було окремої домовленості, що вона матиме рівні з ними права щодо користування квартирою. Крім того відповідачі зазначали, що місцем постійного проживання М. весь цей час було інше житло - будинок її матері. Судом встановлено, що М. як співвласниці належить право на 1/2 частку приватизованого будинку її матері, в якому вона постійно проживає, хоч і не зареєстрована в ньому. Якою має бути позиція суду?

Суд має відмовити у задоволенні позову.

Ст. 405 ЦК України

1. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

2. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

124. Громадянка Н., яка є посадовою особою місцевого самоврядування, після прийому відвідувачів виявила у себе в кабінеті пакет із пляшкою вина та конвертом з грошима. Як їй слід вчинити у такому випадку?

Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу,підприємства, установи, організації.

Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу,підприємства, установи, організації.

У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності (ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про запобігання корупції»).

125. Громадянка П. звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору міни, за яким її чоловік А. здійснив відчуження обладнання, що є об'єктом спільної сумісної власності, без її згоди. А. проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що обладнання було придбане ним за договором купівлі-продажу хоч і в період перебування у шлюбі із позивачкою, проте за кошти від своєї діяльності як підприємця і використовувалось виключно для здійснення ним підприємницької діяльності. Відчужуючи обладнання за договором міни товариству з обмеженою відповідальністю, він діяв як фізична особа-підприємець. Яке рішення має ухвалити суд?

Вімовити в задоволенні позову.

Згідно із частинами 1, 2 статті 52 ЦК України, фізична особа – підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення;

фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.Отже, майно фізичної особи – підприємця, як майно для професійної діяльності члена сім’ї і яке придбане за кошти від своєї діяльності як підприємця і використовується в його підприємницькій діяльності не в інтересах сім”ї, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об’єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України (постанова ВСУ від 18.05.2016 у справі № 6-1327цс15).

126. Державний виконавець направив до суду подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України з огляду на його ухилення від виконання рішення щодо стягнення грошових коштів. Під час розгляду клопотання державний виконавець не зміг підтвердити факт повідомлення боржника про відкриття провадження, проте зауважив, що копія постанови про відкриття провадження направляється простим листом, крім того, боржник мав виконати рішення суду добровільно, проте не зробив цього впродовж більш ніж півроку. Яке судове рішення має прийняти суд за цим поданням?

Відмовити у задоволенні подання у зв’язку з відсутністю доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання. Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі -документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням,звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

127. Державний службовець, посада якого віднесена до категорії "Б", своїми умисними діями, використовуючи своє службове становище, набув у власність рухоме майно, вартість якого перевищує законні доходи зазначеної особи та членів її сім'ї на одну тисячу двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Перевищення вартості рухомого майна над законними доходами службова особа не спромоглася раціонально обґрунтувати. Як слід кваліфікувати дії зазначеної особи?

Зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364КК України).

Тяжкими наслідками у статтях 364 - 367 вважаються такі наслідки, які у двісті

п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян

(п. 4 примітки до ст. 364 КК).

128. Державою-відповідачем було відмовлено заявнику, доктору медичних наук, у визнанні тривалості його навчання за спеціалізацією за кордоном на тій підставі, що воно не відповідає вимогам законодавства.  Яким чином Європейським судом з прав людинибуло кваліфіковано таку відмову держави-відповідача?

129. Детектива Національного антикорупційного бюро України, який є державним службовцем, притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. До Національного агентства з питань запобігання корупції надійшла у встановленому порядку копія згаданого судового рішення. Якими мають бути наступні дії Національного агентства з питань запобігання корупції у такій ситуації?

ПОРЯДОК оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 09.06.2016 № 5:

З розділу ІІ:

17. Облік адміністративних правопорушень здійснюється на підставі інформаційної картки про адміністративне правопорушення (додаток 4).

18. Інформаційна картка заповнюється в електронному вигляді уповноваженою особою Національного агентства, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.

19. Показники інформаційної картки повинні відповідати наявним матеріалам справи про адміністративне правопорушення, об'єктивно і достовірно відображати суть адміністративних правопорушень.

20. Відомості про прийняті судами рішення у справі про адміністративне правопорушення вносяться до інформаційної картки протягом одного робочого дня з дня отримання копії судового рішення у такій справі.

Ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції»: у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства,установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Припис Національного агентства є обов’язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано,інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису. Ч. 3 ст. 65 ЗУ «Про запобігання корупції»: З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

130. Директор ТОВ "Сорента" від імені товариства уклав з Петренко договір купівлі-продажу нежитлового приміщення товариства. Згодом, коли у ТОВ "Сорента" було переобрано директора, товариство подало позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки директору рішенням загальних зборів, прийнятим до укладення оспорюваного договору, було заборонено укладати договори щодо відчуження нерухомого майна товариства. За якої умови суд має задовольнити позов?

У разі, якщо буде встановлено, що Петренко діяв недобросовісно і нерозумно.Тобто знав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях директора.

            ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у справі № 6-62цс16При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок,

відповідно до якого з огляду на приписи статей 92, 203, 215 ЦК України, договір,укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленного обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,яким визначені повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення в подальшому спору про визнання недійсним договору,укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона  підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу були відсутні чи обмежені.

Разом із тим, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала договір із юридичною особою, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі йповноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча бвідповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

З огляду на наведене, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

131. Для кого встановлюється квота при прийнятті на роботу?

Стаття 14 ЗУ «Про зайнятість населення». Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

1. До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку)та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, якимвиповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює,можуть, як виняток, прийматися на роботу;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання права на пенсію завіком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;

6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

7) особи, яким виповнилося 15 роківта які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

8) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

3. Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої цієї статті, про щороботодавці інформують щороку центральний орган виконавчої влади, що реалізуєдержавну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленомуним порядку.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організаційгромадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю,установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірічотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складуза рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ст. 13 ЗУ «Прооснови соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

132. Для посвідчення договору оренди земельної ділянки (в частині правильност івизначення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності) нотаріус просить надати йому грошову оцінку земельної ділянки, що є предметом договору. Чи зобов'язані сторони договору надавати таку грошову оцінку згідно положень земельного законодавства?

Так.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст.13 ЗУ «Про оцінку земель»).

Нормативна  грошова оцінка земельних ділянок використовується для  визначення  розміру  земельного  податку, державного мита при міні,  спадкуванні  (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та  другої  черги  за  законом  (як  випадків  спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення,  а  також  випадків спадкування власності, вартість якої  оподатковується  за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок  згідно  із  законом,  орендної  плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського  виробництва, вартості земельних ділянок площею понад   50   гектарів   для   розміщення  відкритих  спортивних  і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Ст.. 5 З-ну Про оцінку земель

1.11. При посвідченні правочинів відчуження земельних ділянок у випадках, встановлених Законом України „Про оцінку земель”, нотаріус вимагає надати йому документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки. ( Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій)

133. Для проведення спонтанного мирного зібрання необхідно…

Спонтанне мирне зібрання – мирне зібрання, спричинене подією, яку не можливо було завчасно передбачити, щоб повідомити про намір проведення зібрання у строки, визначені Законом. Такі зібрання є випадковими і виникають, наприклад, коли групи людей збираються в конкретному місці без попереднього сповіщення чи запрошення.

Часто вони виникають у відповідь на розповсюджену інформацію чи на інформацію проконкретну подію, яка стала доступна через мережу інтернет (наприклад, про візит головиііноземної держави).

134. Для яких працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу?

Стаття 51 КЗпП України. Скорочена тривалість робочого часу

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року увільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостіробочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота вяких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку,встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

135. Для яких цілей (мети) НЕ відбувається обмеження права на свободу вираження поглядів у відповідності зі ст. 10 Європейської конвенції захисту прав людини та основоположних свобод?

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю,може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (ч. 2 ст. 10Конвенції).

136. Для якої мети використовуються кошти, отримані у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва?

Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі.

Використання цих коштів на інші цілі не допускається (ч. 2 ст. 209 ЗК).

137. До Верховної Ради України надійшло чотири законопроекти від Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, судді Конституційного Суду України, Президента України. Чий законопроект має бути зареєстрований у Верховній Раді України?

Президента України.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (ст. 93 Конституції України).

138. До видів контролю за використанням та охороною земель НЕ відноситься…

Види контролю за використанням та охороною земель: державний, самоврядний, громадський (ст.ст. 188-190 ЗК).

139. До земель комунальної власності, які НЕ можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, на яких розміщені…

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди,

шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів;

є) землі під об’єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності (ч. 4 ст. 83 ЗК України).

140. До керівництва районної державної адміністрації надійшло анонімне повідомлення про порушення одним із керівників її структурного підрозділу законодавства про запобігання корупції. Як повинно вчинити керівництво районної адміністрації в цій ситуації?

Повідомлення про порушення вимог цього Закону може бути здійснене працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно). Вимоги до анонімних повідомлень про порушення вимог цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає перевірці у термін не більше п'ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у вказаний термін перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують термін розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання.

У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог цього Закону керівник відповідного органу вживає заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (ч. 5 ст. 53 ЗУ «Про запобігання корупції»).

141. До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання щодо офіційного тлумачення статей 2, 5, 7, 8 Конституції України від чотирьох суб'єктів – обласної державної адміністрації, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Президента України. Хто із зазначених суб'єктів є належним суб'єктом звернення до Конституційного Суду України з приводу зазначеного питання?

Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України;

3) здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України.

Питання, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються за конституційними поданнями: Президента України; щонайменше сорока п’яти народних депутатів України; Верховного Суду; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

142. До місцевої державної адміністрації із заявою звернулася громадянка, яка є власницею земельної ділянки площею 1,2 га для ведення особистого селянського господарства, що була приватизована нею у 2014 р. Вона просила раду прийняти у неї добровільну відмову від права власності на цю земельну ділянку на користь територіальної громади. Рада прийняла рішення про прийняття її добровільної відмови від права власності, уклала угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яку нотаріально посвідчила та зарахувала земельну ділянку до земель запасу. Відомості про припинення права внесені у державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Яка вимога законодавства була порушена?

Заяву необхідно було подати до органу місцевого самоврядування, а не до МДА, оскільки громадянка відмовилася від права власності на користь територіальної громади, а не на користь держави.

Ст. 142 ЗК України: Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою

1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішенняпро припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органидержавної реєстрації.

143. До міської ради із заявою звернулася громадянка, яка є власницею земельної ділянки площею 0,8 га для ведення особистого селянського господарства, що булла приватизована нею у 2014 р. Вона просила раду прийняти у неї добровільну відмову від права власності на цю земельну ділянку на користь держави. Рада прийняла рішення про прийняття її добровільної відмови від права власності, уклала угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яку нотаріально посвідчила та зарахувала земельну ділянку до земель запасу. Відомості про припинення права внесені у державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Яка вимога законодавства була порушена?

Заяву необхідно було подати до відповідного органу виконавчої влади (МДА),а не до органу місцевого самоврядування, оскільки громадянка відмовилася відправа власності на користь держави, а не на користь територіальної громади,

144. До міської ради із заявою звернулася громадянка, яка є власницею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, на яку не поширюється мораторій, площею 5 га, отриманої внаслідок виділення в натурі земельної частки (паю).

Вона у письмовій заяві просила раду прийняти у неї добровільну відмову від права власності на цю земельну ділянку на користь територіальної громади. Рада прийняла рішення про прийняття її добровільної відмови від права власності та зарахувала земельну ділянку до земель запасу. Яка вимога законодавства була порушена?

Між міською радою та громадянкою не було укладено угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Після цього необхідно нотаріально посвідчити угоду,зарахувати земельну ділянку до земель запасу, внести у державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права власності.

145. До одруження громадянин А поклав кошти в банк на 12 місяців. За умовами договору дохід він мав отримувати рівними частинами щомісяця. До завершення строку дії договору А одружився. Чи поширюється режим спільної сумісної власності на отримані доходи за депозитним договором, що були отримані після одруження?

Ні.

Ч. 3 ст. 61 СК України: якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї,то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором,є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

146. До повноважень Вищої ради правосуддя належить…

Стаття 3 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя».

Повноваження Вищої ради правосуддя

1. Вища рада правосуддя:

1) вносить подання про призначення судді на посаду;

2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодонесумісності;

3) забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадженнящодо судді;

4) утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальностісуддів;

5) розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення додисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

6) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

7) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом;

8) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

9) вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежностісуддів;

10) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого, рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації;

11) ухвалює рішення про припинення відставки судді;

12) погоджує кількість суддів у суді;

13) затверджує Положення про Єдину судову інформаційну (автоматизовану)систему, Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальні управління, Положення про Службу судової охорони, Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень;

14) погоджує Типове положення про апарат суду, Положення про порядокстворення та діяльності служби судових розпорядників;

15) надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів зпитань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів,узагальнює пропозиції судів, органів та установ системи правосуддя стосовнозаконодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів;

16) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності; бере участь у визначенні видатків Державного бюджету України на утримання судів, органів та установ системи правосуддя;

17) затверджує за поданням Державної судової адміністрації України нормативи кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів;

18) погоджує в установленому порядку перерозподіл бюджетних видатків між судами, крім Верховного Суду;

19) призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної судовоїадміністрації України, його заступників;

20) визначає за поданням Голови Державної судової адміністрації Україниграничну чисельність працівників Державної судової адміністрації України, у тому числіїї територіальних управлінь;

21) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

147. До приватного виконавця звернувся стягувач за примусовим виконанням рішення суду про стягнення аліментів. Приватний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, пояснивши, що на цей момент кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів,заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають у нього на виконанні, відтак він має право не приймати на виконання. Приватний виконавець також пояснив, що стягувач має право оскаржити повернення виконавчого документа до суду у триденний строк. Що у вказаній ситуації суперечить нормам цивільного процесуального законодавства та законодавства про виконавче провадження?

Приватний виконавець зобов’язаний був письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання протягом 10 днів (а не трьох), а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органудержавної виконавчої служби.

Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:

1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;

2) в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення,право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби (ч. 3ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Стаття 385 ЦПК України. Строки для звернення із скаргою

1. Скаргу може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

148. До сільської ради звернулася громадянка з заявою про надання в приватну власність присадибної земельної ділянки площею 2,0 га, яка раніше була у неї в користуванні. Рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Яка вимога законодавства була порушена?

Громадянкою не було отримано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Ч . 7 ст. 118 ЗК: відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Ч. 9 ст. 118 ЗК: відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

149. До сільської ради звернулася громадянка з заявою про надання в приватну власність присадибної земельної ділянки площею 0,25 га, яка раніше була у неї в користуванні. Сільська рада прийняла відповідне рішення про приватизацію земельної ділянки, землевпорядні органи відвели на місцевості зазначену ділянку. Через тиждень громадянка померла. Після смерті громадянки її син як спадкоємець звернувся до нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право спадщину на вказану земельну ділянку. Чому нотаріус відмовить видати свідоцтво?

Тому що право власності на земельну ділянку не було зареєстровано за спадкоємцем.

Стаття 125 ЗК України. Виникнення права на земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

150. До суду в порядку окремого провадження звернулась громадянка про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю. У заяві було зазначено, що її брат зник після потужного землетрусу та викликаних ним пожеж, в результаті чого було повністю зруйновано цілий мікрорайон.Серед зруйнованих та згорілих будівель був і будинок, в якому мешкав брат, і в якому,ймовірно, він перебував під час землетрусу. Після цієї події його ніхто не бачив. Заява була подана 2 липня за місцем проживання заявника. Подія сталася 2 січня. В заяві також вказувалось, що з питань цієї надзвичайної ситуації природного характеру створена спеціальна комісія, яка й розслідує її. Судовий збір не було сплачено. Яку вимогу щодо звернення з питанням про відкриття цивільної справи у суді було порушено?

У заяві має бути зазначено для якої мети необхідно заявникові оголосити особу померлою (ст. 247 ЦПК України).

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або замісцезнаходженням її майна (ст. 246 ЦПК України).

Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -

протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 46ЦК України).

Судовий збір не справляється за подання заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 8 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір).

Питання №№ 51 - 100                                                           Питання №№ 151 - 200