Відповіді на запитання №№ 701 - 750 з переліку запитань для кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Касаційного цивільного суду

Відповіді підготовлені помічником судді, який побажав залишитись невідомим.

Деякі відповіді подверглись коригуванню та редакційним правкам з мого боку.

701. Що із нижченаведеного визначається виключно законами України?

Виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

7) правовий режим власності;

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

13) територіальний устрій України;

14) судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури;

15) засади місцевого самоврядування;

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;

21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (ст. 92 Конституції України).

702. Що із перерахованого є обов'язком депутата місцевої ради у виборчому окрузі?

Стаття 10 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад»

Обов'язки депутата місцевої ради у виборчому окрузі

1. У виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов'язаний: 

1) підтримувати зв'язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими
 колективами і громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати місцевої 
ради, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, незалежно від форми 
власності, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, 
розташованими на відповідній території; 

2) не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її 
органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих 
програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців; 

3) брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу,
 в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що 
проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу

4) вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про 
них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні; 

5) визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; 
вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, 
звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх 
оперативного вирішення. 

2. Депутат місцевої ради, який не виправдав довір'я виборців, може бути в будь-який час 
відкликаний ними у встановленому цим Законом порядку. 

703. Що Конституція України визначає найвищою соціальною цінністю?

Людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку (ст. 3 Конституції України).

704. Що має на меті вирішення справ окремого провадження?

Підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст. 234 ЦПК).

705. Що мається на увазі під гарантованим державою правом та реальною здатністю територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України?

Поняття «Місцеве самоврядування в Україні» (ст 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

706. Що може бути підставою створення сім'ї?

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).

707. Що може змінити позивач до початку розгляду судом справи по суті?

Предмет або підставу позову (ст. 31 ЦПК України).

708. Що НЕ відноситься до поняття "майно" у відповідності до статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції захисту прав людини та основоположних свобод?

Відповідно до прецедентної практики Суду, поняття «майно» включає в себе як «фактичне майно», так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги. Питання про майно виникає тільки тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право. Саме по собі право на майно може розгляда- тися за змістом ст. 1 Першого Протоколу, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах, які подаються до ЄСПЛ. Разом із тим, положення ст. 1 Першого Протоколу не гарантують жодного права на те, щоб стати власником того чи іншого майна. Права в сфері користування власністю не можуть бути абсолютними, а тому можуть бути обмежені державою. Так, право на індексування заощаджень грома- дян не гарантується як таке ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції. У рішеннях «Рудзинська проти Польщі», «Трайковський проти колишньої Югославської Республіки Македонії», «Гайдук та інші проти України»10 ЄСПЛ наголосив, що зазначена стаття не встановлює для держав загального обов’язку щодо проведення сис- тематичного індексування заощаджень для виправлення згубних наслідків інфляції та збереження купівель- ної спроможності вкладених коштів, і заявники не є жертвами порушення державою щодо них ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, оскільки вони не претендували на свою реальну власність (тобто кошти, які були фактично покладені заявниками в банк, незалежно від їхньої теперішньої реальної вартості), а претендува- ли на отримання благ (компенсаційні виплати), на які вони не мали права на той момент, оскільки це не було передбачено законодавством про компенсацію. Отже, виплати з компенсаційних рахунків не потрапляють під дію ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції

709. Що НЕ є підставою для звільнення судді Конституційного Суду України?

Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку призначення;

2) досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті (ст. 23 ЗУ «Про КСУ»).

710. Що НЕ є підставою для припинення іпотеки?

Стаття 17 ЗУ «Про іпотеку».Підстави припинення іпотеки

Іпотека припиняється у разі: 

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; 

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; 

визнання іпотечного договору недійсним; 

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не 
відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній 
будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не 
припиняється; 

з інших підстав, передбачених цим Законом. 

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому 
законодавством порядку. 

711. Що не може бути врегульовано у шлюбному договорі?

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми (ч. 3 ст. 93 СК України).

712. Що НЕ може бути предметом договору іпотеки?

Стаття 5 ЗУ «Про іпотеку». Предмет іпотеки 

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за 
таких умов: 

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського
 відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; 

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до 
законодавства може бути звернене стягнення; 

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у 
натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. 

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права
 на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення
 іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на 
набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого
 майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від 
того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору. 

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення 
в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не 
встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не 
може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного 
договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. 

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше 
не встановлено іпотечним договором. 

Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки 
несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором. 

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем
 або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у 
випадках, встановлених законом або договором. 

Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке 
надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого 
майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону 
вважається нерухомим майном. 

Нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на 
земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх 
знецінення та зміни їх призначення (ст. 1 ЗУ «Про іпотеку»).

713. Що НЕ належить до форм звернення до Конституційного Суду України?

Стаття 50 ЗУ Про КСУ. Форми звернення до Суду

1. Формами звернення до Суду є конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга.

714. Що означає положення частини 3 ст. 49 Конституції України щодо надання безоплатної медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров'я відповідно до правової позиції Конституційного Суду України?

У державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається 
всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх 
розрахунку за надання такої допомоги (рішення КСУ від 29 травня 2002 року N 10-рп/2002).

715. Що означає принцип невидачі громадянина України іншій державі?

Принцип невидачі громадян України іноземній державі - випливає з ч. 2 ст. 25 Конституції України: "Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі". Із цього правила є винятки, які випливають із міжнародних зобов'язань України.

716. Що потрібно для направлення депутатського запиту до Президента України?

Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 15 ЗУ «Про статус народного депутата України».

717. Що робить суд, встановивши, що звільнення працівника проведено роботодавцем без звернення до профспілкового органу у випадках, коли згода профспілки на звільнення обов'язкова?

Зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті (ст. 43 КЗпПУ).

718. Що розуміється під "пілотним рішенням" в практиці ЄСПЛ?

21.02.2011 року до Регламенту Суду було додано спеціальну норму, що регламентує процедуру ухвалення «пілотних рішень» правило 61.

З аналізу вищевказаної норми Регламенту ЄСПЛ можна зробити висновок, що «пілотні рішення», це особливий тип судових рішень, в яких Судом не лише констатується наявність порушення державою відповідних положень Конвенції та/або протоколів до неї, але й здійснюється ґрунтовний аналіз ситуації, що призводить до виникнення значної кількості однотипних порушень. Одночасно він виявляє системну проблему, яка стає причиною порушень, що стосуються значного кола потерпілих. Таким чином, «пілотне рішення» створює підстави для того, щоб вплинути на державу, яка здійснить необхідні зміни на національному рівні та тим самим відновить порушені права та зупинить їх подальше порушення. Отже, головною метою цієї процедури є не розгляд справ у звичайному порядку та встановлення факту порушення одного з гарантованих прав, а надання допомоги державі у вирішенні відповідної системної проблеми.

Правило 61*(49) - Процедура пилотного постановления

1. Суд может инициировать процедуру пилотного постановления и вынести пилотное постановление, в случае если факты, изложенные в жалобе, указывают на существование в Высокой Договаривающейся Стороне - ответчике структурной или системной проблемы или иной аналогичной дисфункции, которые вызвали или могут вызвать аналогичные жалобы.

2. (a) Прежде чем инициировать процедуру пилотного постановления Суд должен в первую очередь запросить мнения сторон о том, вызвана ли рассматриваемая жалоба существованием такой проблемы или дисфункции в Высокой Договаривающейся Стороне - ответчике, а также о том, приемлемо ли рассматривать жалобу в рамках этой процедуры.

(b) Процедура пилотного постановления может быть инициирована Судом как по собственной инициативе, так и по запросу одной или обеих сторон.

(c) Любая жалоба, в отношении которой была избрана процедура пилотного решения, должна рассматриваться в приоритетном порядке согласно положениям правила 41 Регламента Суда.

3. Суд в пилотном постановлении должен определить как характер установленной им структурной или системной проблемы или иной аналогичной дисфункции, так и вид мер по разрешению указанной проблемы, которые Высокая Договаривающаяся Сторона - ответчик должна принять на национальном уровне в соответствии с требованиями, содержащимися в резолютивной части постановления.

4. Суд, приняв во внимание характер мер, указанных в пункте 3 настоящего правила, а также время, необходимое для разрешения обнаруженной проблемы на национальном уровне, может в резолютивной части постановления установить период времени, в течение которого соответствующие меры должны быть приняты.

5. Принимая пилотное постановление, Суд может отложить решение вопроса о справедливой компенсации, либо полностью, либо в части, до осуществления Высокой Договаривающейся Стороной - ответчиком индивидуальных мер и мер общего характера, указанных в пилотном постановлении.

6. (a) Суд может отложить рассмотрение всех аналогичных жалоб до осуществления мер, указанных в резолютивной части пилотного постановления, в случае если он сочтет это надлежащим.

(b) Заявители, затронутые вышеуказанным решением об отложении рассмотрения жалоб, должны быть уведомлены о таком решении способом, который Суд сочтет удобным. Они должны быть надлежащим образом уведомлены обо всех соответствующих изменениях, затрагивающих их дела.

(c) Суд в любое время может рассмотреть отложенную жалобу, если сочтет, что этого требуют интересы надлежащего осуществления правосудия.

7. В случае если стороны дела, к которому применена процедура пилотного решения, достигают соглашения о миром урегулировании спора, такое соглашение должно содержать заявление Высокой Договаривающейся Стороны - ответчика об исполнении мер общего характера, указанных в пилотном постановлении, а также о мерах по восстановлению прав, доступных другим лицам, обратившимся с жалобой, либо потенциальным заявителям.

8. В случае неисполнения Высокой Договаривающейся Стороной - ответчиком положений резолютивной части пилотного постановления, Суд возобновляет рассмотрение жалоб, рассмотрение которых было отложено в соответствии с пунктом 6 настоящего правила, при условии, что он не примет иного решения.

9. Комитет министров, Парламентская Ассамблея Совета Европы, Генеральный секретарь Совета Европы и Комиссар Совета Европы по правам человека должны быть уведомлены о вынесении пилотного постановления, а также о принятии любого иного постановления, в котором Суд указывает на существование в Высокой Договаривающейся Стороне структурной или системной проблемы.

10. Информация об инициировании процедур пилотного постановления, принятии пилотных постановлений и их исполнении, а также о прекращении таких процедур, должна публиковаться на сайте Суда в сети Интернет.

719. Що характерно для процесуального порядку розгляду справ окремого провадження?

Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження

1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

{Частину четверту статті 235 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2398-VI від 01.07.2010}

5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.

6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

8. У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

720. Що, відповідно до ст. 8 Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, НЕ відноситься допоняття "сімейне життя"?

Щоб визначити поняття «сімейне життя», органи Конвенції вважають за необхідне встановити ступінь кровного споріднення у залучених до справи людей і наявність у них діючих сімейних зв'язків. Сімейне життя в трактуванні статті 8 включає зв'язки між родичами, наприклад, між батьком, матір'ю і дітьми усередині одного шлюбу, а також між бабусею, дідусем і онуками. Не робиться різниці між «оформленою за законом» і «не оформленою за законом» родиною (1).

Гомосексуальні стосунки відносяться до сфери приватного, але не сімейного життя (2). Стаття 8 має справу з де-факто, а не де-юре сімейним життям між різностатевими людьми, але поки не поширюється на де-факто сімейне життя між одностатевими людьми, що мають тривалі стійкі стосунки (3).

[1] Рішення у справі «Marckx v. Belgium» (1976).

2. Рішення Європейської Комісії 1983 року (9369/81) і 1986 року (11716/85).

3. Рішення Європейської Комісії 1992 року (15666/89).

(Довідас Віткаускас, юрист Секретаріату Європейського Суду з прав людини. Право на повагу до приватного життя відповідно до статті 8 Європейської Конвенції захисту прав людини та основних свобод (Виступ на міжнародному просвітницькому семінарі «Нові аспекти права на приватність та удосконалення українського законодавства», Київ, 6–7 жовтня 2003 року)

721. Що, згідно з Конституцією України, НЕ належить до функцій прокуратури?

Стаття 131-1 Конституції України

В Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.

Строк повноважень Генерального прокурора становить шість років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль.

Дострокове звільнення з посади Генерального прокурора здійснюється виключно у випадках і з підстав, визначених цією Конституцією та законом.

722. Щодо яких актів Конституційний Суд України може здійснювати попередній конституційний контроль?

Законопроектів про внесення змін до Конституції України (ст. 159 Конституції,

723. Щодо яких законів, прийнятих Верховною Радою України, Президент Українине може застосувати право вето?

має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України; (п. 30 ст. 106 КУ)

724. Щодо яких земель власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей?

Сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників (ст. 156 ЗК).

725. Щодо яких проектів нормативно-правових актів Національне агентство з питань запобігання корупції України може проводити антикорупційну експертизу за власною ініціативою?

Національне агентство може проводити за власною ініціативою у встановленому ним порядку антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (ч.5 ст.55 ЗУ «Про запобігання корупції»).

726. Щодо яких суб'єктів діє обмеження спільної роботи близьких осіб?

Стаття 27. Обмеження спільної роботи близьких осіб

1. Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Положення абзаців першого та другого цієї частини НЕ поширюються на:

1) народних засідателів і присяжних;

2) близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи;

3) осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

Стаття 3. Суб’єкти, на яких поширюється дія цього Закону

1. Суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;

ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);

д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

ж) члени Центральної виборчої комісії;

з) поліцейські;

727. Щодо якої категорії осіб проводиться спеціальна перевірка?

Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто(стаття 56 ЗУ «Про запобігання корупції»).

Спеціальна перевірка НЕ проводиться щодо:

1) кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів;

2) громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або залучаються до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;

3) претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

4) претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, що припиняються, та призначаються в порядку переведення на роботу до інших органів, до яких переходять повноваження та функції органів, що припиняються;

5) осіб при розгляді питання про включення їх до списку народних засідателів або присяжних.

У разі якщо призначення, обрання чи затвердження на посади здійснюється місцевою радою, спеціальна перевірка проводиться у встановленому цим Законом порядку стосовно призначених, обраних чи затверджених на відповідні посади осіб.

Ст.. 56 З-ну Про запобігання корупції

ПЕРЕЛІК посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків

1. Посада Глави Адміністрації Президента України та його заступників.

2. Посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України.

3. Посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів територіальних управлінь Державної судової адміністрації України.

4. Посади керівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності та їх заступників, призначення яких здійснюється державними органами.

5. Посади державної служби, визначені структурою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів.

6. Посади в органах місцевого самоврядування:

перших заступників, заступників міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення) голів, заступників сільських, селищних голів;

заступників голів районних, районних в містах рад;

секретарів міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення), сільських, селищних рад;

керуючих справами виконавчих комітетів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя, міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;

голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі).

728. Юридичній особі рішенням селищної ради було надане у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельну ділянку лісового фонду державної власності, площа якої - 1,5 га. Чи відповідає вказана ситуація вимогам земельного законодавства?

Ні.

Передання у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабміну у сфері лісових відносин (ст.27 ЛК) (постанова ВСУ від 27.01.2015 № 21-570а14).

729. Як (коли) виконується ухвала про забезпечення позову?

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У разі забезпечення вимог заявника заставою, ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі (ч. 9 ст. 153 ЦПК України).

730. Як визначається розмір винагороди за використання твору науки, літератури чи мистецтва при укладанні договору?

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого
 від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки 
авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом 
Міністрів України (ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). 

731. Як визначив Конституційний Суд України юридичну природу Конституції України?

У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) Конституційний Суд України роз'яснив, що "Конституція України як Основний Закон держави за своєю юридичною природою є актом установчої влади, що належить народу" (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини)

732. Як відбувається врегулювання конфлікту інтересів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка входить до складу колегіального органу?

У разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом (ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про запобігання корупції»).

733. Як Європейський суд з прав людини кваліфікував відмову в реєстрації післяопераційного транссексуала батьком дитини, народженої партнеркою з використанням штучного запліднення за допомогою донора?

Нові аспекти, що стосуються права на повагу до приватного і сімейного життя транссексуалів і осіб, які перебувають в одностатевих союзах, розглядалися у справі X, Y і Z проти Сполученого Королівства. Перший заявник - X, який змінив свою стать з жіночої на чоловічу в результаті гормонального лікування і медичної операції, знаходився в стабільному союзі і проживав більше п'ятнадцяти років разом з другою заявницею - Y, третій заявник - Z - народився в результаті застосування методу допоміжної репродукції (штучної інсемінації спермою донора). Перший заявник звернувся з проханням зареєструвати його у свідоцтві про народження як батька дитини, однак йому було відмовлено.

Європейський суд зазначив, що специфіка даної справи полягає в тому, що мова йде про надання батьківських прав транссексуалам і про те, яким чином право має реагувати на соціальні відносини, що виникають між дитиною, зачатим із застосуванням методу допоміжної репродукції, і "біологічно стороннім" батьком.

Саме ця обставина пояснює необхідність його розгляду в контексті права на повагу до сімейного, а не приватного життя. Суд визнав існування між трьома заявниками сімейного життя з урахуванням того, що X і Y спільно звернулися в клініку з лікування безпліддя і що X з самого початку поводився як батько Z. Суд звернув увагу на те, що сімейні зв'язки існують не тільки між дорослими заявниками. А держава зобов'язана створювати всі можливості для їх розвитку та інтеграції дитини в сім'ю з народження або з того моменту, як це стане практично здійсненним (п. 43).

На думку Суду, в державах - учасницях Конвенції ще не вироблені єдині стандарти в області надання батьківських прав транссексуалам, а також загальні підходи у сфері правового регулювання відносин між дитиною, зачатим за допомогою методу ІІД, і особою , яке виконує роль батька. Незважаючи на те що методи допоміжної репродукції застосовуються в Європі протягом кількох десятиліть, багато з питань носять дискусійний характер. Так, наприклад, між Договірними Сторонами не існує єдності щодо того, що найбільшою мірою відповідає інтересам дитини - зберегти анонімність донора або визнати право дитини дізнатися, хто був донором (п. 44).

Суд дійшов висновку, що неможливо передбачити, яким чином відсутність правових відносин між X і Z вплине на розвиток дитини. В даний час неясно, як краще захистити його інтереси. З урахуванням того що в справі зачіпаються питання, щодо яких не існує єдиних підходів у праві держав - членів Ради Європи, державі-відповідачу повинні бути надані широкі межі розсуду у даній сфері.

Європейський суд визнав, що відмова національних властей зареєструвати особа, що змінило підлогу в результаті медичної операції, як батька дитини, народженої із застосуванням методу штучної інсемінації спермою донора, не може розглядатися як відмова визнати його право на повагу його приватного і сімейного життя. На відміну від Європейської комісії судді не встановили факту порушення ст. 8 Конвенції. Як наголошується в коментарях, з двох передбачених у Конвенції органів Європейський суд виявився більш консервативним, що не є великою несподіванкою

734. Як Європейський суд з прав людини тлумачить законність втручання держави у право власності?

5.4. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

5.5. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (quality of the law is requiring that it be accessible to the persons concerned, precise and foreseeable in its application). Тлумачення та застосування національного законодавства – прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

5.6. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об’єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

5.7. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) – «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов’язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов’язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

5.8. Принцип «пропорційності» (principle of proportionality), закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей – органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов’язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

5.9. Принцип «пропорційності» тісно пов’язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід’ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

5.10. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв’язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

5.11. Одним із важливих елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. При цьому ЄСПЛ вважає, що не існує універсальних правил визначення розміру компенсації й таке питання повинно розглядатися в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх фактичних обставин. Компенсація має бути розумно пов’язаною з вартістю втраченого майна, але не обов’язково має відповідати його ринковій вартості.

(ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ міжнародної конференції «Право власності: європейський досвід та українські реалії», що відбулася 22–23 жовтня 2015 року у місті Києві)

735. Як ЄСПЛ трактує поняття "відповідно до закону" у справі "Пантелеєнко проти України" від 29.06.2006 року?

49. Суд підкреслює, що вираз "відповідно до закону" у пункті 2 статті 8 Конвенції ( 995_004 ) значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов'язок дотримання матеріальних і процесуальних норм (з відповідними виправленнями, "Елсі та інші проти Туреччини", N 23145/93 і 25091/94, п. 697, 13 листопада 2003 року).

 59. Головне питання полягає у тому, чи було втручання здійснено у відповідності з пунктом 2 статті 8, зокрема чи "відповідало воно закону" та "було необхідним у демократичному суспільстві" з однієї з причин, перелічених у цьому пункті.

 60. Суд нагадує, що фраза "відповідно до закону" вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві (порівняйте: "Смірнова проти Росії" ( 980_168 ) N 46133/99 і 48183/99, п. 99, ECHR 2003-IX (витяги).

736. Як застосовується зворотна дія нормативних актів за Конституцією України?

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції).

737. Як називається звернення до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні житлом?

Позовна заява.

738. Як обчислюються цивільні процесуальні строки?

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 68 ЦПК України»).

739. Як повинна діяти Вища кваліфікаційна комісія суддів у разі, якщо стало відомо, що інформація в декларації родинних зв'язків кандидата на посаду судді є недостовірною (неповною)?

У разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей, поданих суддею у декларації родинних зв’язків, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить перевірку зазначеної декларації (ч. 5 ст. 61 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

740. Як повинно вчинити керівництво органу влади у випадку виникнення обставин підпорядкування близьких осіб, якщо переведення однієї з таких осіб на іншу посаду є неможливим?

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади (ст. 27 ЗУ «Про запобігання корупції»).

741. Як повинно вчинити керівництво органу влади, якщо обставини безпосереднього підпорядкування близьких осіб не були усунуті в 15-денний термін?

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади (ст. 27 ЗУ «Про запобігання корупції»).

742. Як співвідносяться Європейський Суд з прав людини та Суд Європейського Союзу?

Європейський Суд з прав людини (англ. European Court of Human Rights, фр. Cour européenne des droits de l’homme) — міжнародний  судовий  орган,  юрисдикція  якого  поширюється  на  всі  держави - члени  Ради  Європи, що  ратифікували Конвенцію про  захист  прав  людини  і основоположних  свобод, і  включає  всі  питання, які  стосуються  тлумачення  і  застосування  конвенції, включаючи міждержавні  справи  і  скарги  окремих  осіб.

Суд Європейського Союзу (також Європейський суд, Суд справедливості) — є офіційною інституцією Європейського союзу, яка охоплює всю судову владу ЄС.

743. Як співвідносяться міжнародні договори та національне законодавство України?

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною 
Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, 
передбаченому для норм національного законодавства (ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори 
України»).

744. Як у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини "Будченко проти України" розглядається поняття "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод?

Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х).

745. Як часто проводяться громадські слухання?

Не рідше одного разу на рік (ст. 13 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).

746. Яка форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є платною?

Патронат над дитиною (ст. 256 СК України).

747. Яка вимога висувається до кандидата на посаду судді Конституційного Суду України?

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.

Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ст. 16 ЗУ «Про Конституційний Суд України»).

748. Яка держава за загальним правилом вважається державою місцезнаходження юридичної особи у відносинах з іноземним елементом?

Місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована 
або іншим чином створена згідно з правом цієї держави (ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про міжнародне 
приватне право»).

749. Яка з вимог НЕ відноситься до публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу?

Стаття 1144 ЦК. Право на публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу

1. Особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо).

2. Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.

3. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

750. Яка з відповідей містить повний перелік осіб, що відносяться до непрацездатних спадкоємців першої черги, які мають право на обов'язкову частку у спадщині?

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки (ст. 1241 ЦК України).

Питання №№ 651 - 700                                                              Питання №№ 751 - 800