Тестові запитання №№ 451 - 500 з цивільної спеціалізації для проведення іспитів під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів

Відповіді підготовлені та надані колективом суддів та зазнали редакційних правок з мого боку.

451. Постановивши ухвалу про заочний розгляд справи, суд розглядає справу і ухвалює рішення за правилами…

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою. (ст. 281 ЦПК Укр.)

452. Чи може бути видано судовий наказ,якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку…

Так, може.

1. Судовий наказ може бути видано, якщо:

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

(ст. 161 ЦПК Укр)

453. Чи може бути видано судовий наказ, якщо заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості?

1. Судовий наказ може бути видано, якщо:

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; (ст. 161 ЦПК Укр.).

454. Особа має право звернутися до суду з вимогами до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб…

В порядку наказного або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (п.7 ч.1, ч. 2 ст.161 ЦПК Укр.)

455. До якого суду першої інстанції подається заява про видачу судового наказу?

1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. (ст. 162 ЦПК).

456. Яке судове рішення ухвалює суд, якщо подано заяву про видачу судового наказу, але з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою?

1. Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою; (ст. 165. ЦПК)

457. Якщо заяву про видачу судового наказу подано з порушенням правил підсудності, суддя постановляє ухвалу якою…

Відмовляє у видачі судового наказу (п.9 ч. 1 ст. 165 ЦПК).

458. Яке процесуальне рішення приймає суд, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких НЕ підлягає розгляду в порядку наказного провадження та всі заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий?

у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.( ч. 3 ст. 165 ЦПК)

459. Коли судовий наказ набирає законної сили?

У разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п’яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили. (ст. 172 ЦПК Укр.)

Боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. (ст. 170 ЦПК)

460. Заходами процесуального примусу, що вчиняються судом, НЕ є…

Те, що НЕ НАЛЕЖИТЬ до переліку:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід;

5) штраф. (ст. 144 ЦПК України)

461. Чи можуть бути піддані приводу в суд в якості свідка інваліди першої і другої груп…

Ні, не можуть.

не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті 70 цього Кодексу, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди I і II груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів (ч. 4 ст. 147 ЦПК).

462. Чи можуть бути передані на розгляд третейського суду справи окремого провадження, та чи можуть бути такі справи закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди?

Ні, не можуть.

Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди (ч. 5 ст. 294 ЦПК)

463. Які дії вчиняє суд, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження…

Суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК)

464. Ким може бути подано заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи?

Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом (ч. 1 ст. 296 ЦПК)

465. На підставі яких документів суд скасовує раніше ухвалене рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлює її цивільну дієздатність у разі її видуження або значного поліпшення її психічного стану?

На підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною (ч. 4 ст. 300 ЦПК)

466. Які процесуальні дії вчиняє суд у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було оголошено померлою?

Суд, який ухвалив рішення, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про оголошення особи померлою.

Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою (ч. 1 ст. 309 ЦПК).

467. Яке рішення приймає суд у разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили?

Постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду (ч. 6 ст. ст. 314 ЦПК)

468. Чи підлягають судовому розгляду в окремому провадженні  справи про встановлення факту належності особі паспорта та свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану?

Ні, не підлягають.

справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об’єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. (ч. 3 ст. 315 ЦПК)

469. Яке рішення приймає суд на стадії відкриття провадження, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право?

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право (ч. 4 ст. 315 ЦПК).

470. Яке рішення приймає суд, якщо заява про визнання спадщини відумерлою подана до закінчення одного року з часу відкриття спадщини?

Якщо заява подана до закінчення одного року з часу відкриття спадщини, суд відмовляє в прийнятті заяви про визнання спадщини відумерлою (ст. 336 ЦПК).

471. Чи є обов’язковою при розгляді справи про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку участь прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву про надання особі психіатричної допомоги, та законного представника особи, стосовно якої розглядається питання про надання особі психіатричної допомоги?

Так.

справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов’язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, стосовно якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги. (ч. 2 ст. 341 ЦПК)

з урахуванням стану здоров’я особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. (3. ст. 341 ЦПК).

472. До якого суду подається заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу?

заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого. (ч. 1 ст. 343 ЦПК).

473. Чи є обов’язковою участь у розгляді справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію?

участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації, є обов’язковою. (ч. 2 ст. 345 ЦПК)

474. Ухвали, постановлені судом, НЕ виходячи до нарадчої кімнати…

зазначаються у протоколі судового засідання. (ч. 2 ст. 248 ЦПК)

475. Чи може суд постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором?

Так, може.

суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. (ч. 2 ст. 262 ЦПК)

476. Законним є рішення у цивільній справі…

ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК).

477. Чи може суд при ухваленні рішення виходити за межі позовних вимог? 

при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. (ч. 2 ст. 264 ЦПК)

478. В якій частині рішення суд зазначає фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин?

у мотивувальній частині рішення. (У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, (п. 1 ч. 4  ст. 268 ЦПК України).

479. Чи може при проголошенні рішення суд оголосити такі відомості щодо учасників справи, як реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, адреси електронної пошти?

Не може.

При проголошенні рішення суду суддя не оголошує такі відомості щодо учасників справи:1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі  (п. 1 ч. 268 ЦПК України)

480. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається…

якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. (ч. 2 ст 271 ЦПК України).

481. Який порядок оголошення рішення, якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні?

Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рішення, якщо такі частини не містять інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій проводилися в закритому судовому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюється в закритому судовому засіданні  (ч. 17 ст. 7 ЦПК України)

482. Чи допускає суд негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати та про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника?

Так. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника – п 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України. ч. 2 ст. 430 ЦПК України

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

483. Виконавчими документами, які видаються судом, є…

виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках встановлених ЦПК – ухвала суду. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом  (ч. 3 ст. 431 ЦПК України).

484. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати…

5. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (Стаття 435 ЦПК)

485. Що з наведеного є неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)?

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі – Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Практика Європейського суду щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 § 1, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Так, у справі „Трегубенко проти України" заявник скаржився, що остаточне і обов’язкове судове рішення, винесене на його користь, було скасовано в порядку нагляду, а також що судове провадження в його справі було несправедливим. Крім того, заявник скаржився, що йому було відмовлено у доступі до суду для визначення його цивільних прав.

Слід зазначити, що на час розгляду цієї справи глава 42 Цивільного процесуального кодексу України передбачала можливість перегляду остаточних і обов’язкових рішень суду в порядку нагляду.

Розглянувши обставини цієї справи, Суд зауважив, що, дозволяючи внесення протесту згідно з цим правилом, Верховний Суд України звів нанівець увесь судовий розгляд, що завершився прийняттям остаточного та обов’язкового рішення, і тому порушив принцип res judicata щодо рішення, яке, крім того, вже було частково виконано.

У своїй практиці Суд дотримується тієї думки, що це питання має розглядатися з урахуванням принципу юридичної визначеності, а не просто як втручання з боку виконавчої влади. Тому у вказаній справі Суд дійшов висновку, що, застосовувавши процедуру нагляду з метою скасування судового рішення, винесеного на користь заявника, Пленум Верховного Суду України порушив принцип юридичної визначеності та право заявника на доступ до суду, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції.

Аналогічного висновку щодо скасування остаточного судового рішення, Суд дійшов у справах „Науменко проти України", „Полтораченко проти України" та „Тімотієвич проти України". Суд визнав, що у згаданих справах, в яких мали місце скасування рішень, які набули статусу остаточних та мали обов’язковий характер, було порушено статтю 6 § 1 Конвенції.

Як свідчить практика звернень громадян зі скаргами до Європейського суду, поняття „справедливий суд" може тлумачитись досить неоднозначно. Як правило особи, які не досягли у судовому провадженні бажаного результату, не завжди можуть уточнити, у чому конкретно полягала неповага з боку національних судів до їх права на справедливий суд. У багатьох випадках скарга на несправедливий судовий розгляд полягає у запереченні результату судового розгляду справи та тверджень щодо помилок стосовно фактів та права.

У зв’язку з цим слід нагадати позицію Суду, який зазначив, що згідно зі ст. 19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain). Більше того, тоді як ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов’язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

Так, у справі „Мельничук проти України" заявник скаржився на несправедливе рішення національних судів у його справі, посилаючись на національне законодавство. Суд, розглянувши матеріали, надані заявником, вирішив, що заявник не надав доказів щодо скарги про порушення у цій справі процесуальних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції і вирішив, що заява є очевидно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пп. 3 та 4 ст. 35 Конвенції (див. ухвалу щодо прийнятності у справі „Мельничук проти України").

Наступною гарантією, що закріплена п. 1 статті 6 Конвенції є незалежність та безсторонність судової влади. Слід зазначити, що Європейським судом у багатьох справах було визначено принципи, за якими суд можна визначити як безсторонній.

Зокрема, у справі „Pullar v. United Kingdom" Суд вказав, що судова практика передбачає два критерії для встановлення безсторонності суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції. По-перше, потрібно встановити, що суд був суб`єктивно безсторонній, тобто жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість. Особиста безсторонність презюмується доти, доки не буде доведено інше. По-друге, суд повинен бути об`єктивно безсторонній, тобто передбачається існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього".

Що стосується практики Суду у питаннях незалежності судової влади України, то вони були розглянуті Судом у справі"Совтрансавто-Холдинг проти України". Рішення у цій справі створило прецедент, який має значний вплив на подальшу практику як українського судочинства, так і самого Європейського суду.

У цій справі заявник наполягав на тому, що незаконне збільшення частки капіталу в акціонерному товаристві мало наслідком втрату заявником контролю за діяльністю підприємства та його майном.

Заявник наголошував на тому, що його справа не була розглянута справедливо та протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом. Він також скаржився на відсутність відкритого слухання при розгляді його справи.

У своєму рішенні Європейський суд проаналізував діяльність господарських судів України, у тому числі і Вищого господарського суду України, під час розгляду справи, у якій стороною виступало російське підприємство "Совтрансавто – Холдінг", і констатував, що суди допустили порушення права юридичної особи на справедливий судовий розгляд справи, який мав також вплив на право власності заявника.

Так, Суд вкотре звернув увагу на процедуру внесення протесту як на таку, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Також Суд висловив свою стурбованість щодо різних та часто суперечливих підходів до застосування та тлумачення внутрішнього законодавства українськими судовими органами. Врешті-решт, Суд звернув увагу на численні випадки втручання українських органів державної влади найвищого рівня в судове провадження в цій справі.

Суд дійшов висновку, що втручання, з огляду на його зміст та спосіб здійснення, було таким, що суперечило поняттю "безсторонній і незалежний суд" в сенсі статті 6 § 1 Конвенції.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".

У вказаній справі заявник звернувся до суду з позовом про визнання його засновником підприємства-відповідача та відшкодування моральної шкоди. Судовий процес у справі було розпочато у травні 1995 року. Після розгляду усіх документів, які були йому надані, Суд дійшов висновку, що у справі загальна тривалість оскаржуваного процесу є надмірною та не відповідає вимозі „розумності строку". Суд наголосив, що оскаржуваний процес закінчився 26 січня 2004 року, коли заявнику була виплачена заборгованість. Таким чином, провадження тривало близько 8 років та 8 місяців для 4 інстанцій (включаючи інстанції виконання), тобто близько 6 років та 4 місяців після визнання Україною права особи на подання індивідуальної заяви до Суду.

Справа „Науменко проти України" також розглядалась Судом на предмет „розумності строку" судового розгляду скарг заявниці, що стосувались отримання нею соціальних пільг та пенсії як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд, оцінюючи тривалість провадження у справі заявниці в світлі встановлених своєю практикою критеріїв, дійшов висновку, що поведінка заявниці протягом розгляду справи була належною. Також Суд зазначив, що провадження щодо отримання компенсації було наслідком зменшення розміру пенсії заявниці та позбавлення її пільг, наданих їй як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В світлі цих обставин та враховуючи складне фінансове становище заявниці та стан її здоров`я, розгляд справи мав для неї безсумнівно важливе значення. Суд наголосив на тому, що для заявниці було життєвою необхідністю вимагати скорішого вирішення її скарг.

Враховуючи тривалість провадження після 11 вересня 1997 року (5 років, 8 місяців і 1 день), Суд дійшов висновку, що при вирішенні справи заявниці мала місце необґрунтована затримка і у цій справі мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції у тому сенсі, що "цивільні права" заявниці були визначені з порушенням "розумного строку".

Іншого висновку щодо тривалості провадження Суд дійшов у справі „Полтораченко проти України", де заявник скаржився на невиправдано довгу тривалість провадження та несправедливість цього провадження через скасування за протестом голови Верховного суду АРК в порядку нагляду остаточного та обов’язкового рішення, винесеного на його користь.

Оцінюючи тривалість провадження у справі заявника в світлі встановлених своєю практикою критеріїв, Суд зазначив, що предмет судового розгляду не був особливо складним, але передбачав деякі складнощі щодо встановлення суми компенсації, яка підлягала виплаті заявнику. Проте Суд зазначив, що не дивлячись на відкладення справи та скасування в кінцевому порядку остаточного рішення, винесеного на користь заявника, провадження у цілому з безперервним судовим розглядом не перевищило три роки та два місяці. Тому Суд дійшов висновку, що тривалість сама собою не перевищувала таку, яка може вважатися "розумною".

486. Виходячи зі ст.6 " Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка з наведених умов може бути підставою для вступу прокурора у цивільний процес на стороні одного із учасників (фізичної особи)?

у справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009) Євросуд відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави

Європейський суд з прав людини в низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (див. Постанову Великої палати у справі "Мартіні проти Франції". Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (справа "Кресс проти Франції» від 31 березня 2005 р. у справі "F. W. проти Франції"). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад для захисту прав вразливих груп - дітей, інвалідів тощо, які вважаються нездатними захищати свої інтереси самостійно, або коли захисту потребують державні інтереси.

Крім того, Висновок Європейської комісії за демократію через право на 63-й пленарній сесії (10 - 11 червня 2005 р.) щодо Закону РФ про прокуратуру, положення якого, безумовно, актуальні й для українських реалій. Так, у Висновку зазначено, що роль прокурора в цивільних та адміністративних процедурах не повинна бути домінуючою; втручання прокурора повинно бути допустимим тільки у випадку, коли мета процедури не може бути досягнута в інший спосіб (принцип субсидіарності). Участь прокурора в цивільних та кримінальних секторах у всіх випадках повинна мати обґрунтовану та прийнятну мету (принцип спеціального призначення). Держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу). Прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур або вступу в існуючі процедури або застосування різних засобів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності). Якщо цього потребують причини публічного інтересу та/або законність рішень (наприклад, у справах про захист навколишнього середовища, про неспроможність та ін.), участь прокурора може бути виправданою (принцип публічного інтересу). Захист прав та інтересів вразливих соціальних груп, нездатних захистити свої права, може бути виключною причиною втручання прокурора (принцип захисту прав людини). Прокурори не повинні мати повноважень щодо прийняття рішень поза сферою кримінальної юстиції та не повинні мати більше прав, ніж інші сторони, у суді (принцип рівності сторін). Прокурори не повинні допускати дискримінації осіб при захисті їхніх прав та можуть втручатися тільки за наявності обґрунтованих причин (принцип недискримінації).

487. Яка з наведених цілей НЕ може бути легітимною метою обмеження права на свободу думки, совісті та релігії згідно зі статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Стаття 9 Свобода думки, совісті і релігії

1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Наприклад:

1) інтереси громадської безпеки;

2) охорона публічного порядку;

3) підтримання економічного добробуту країни;

4) захист прав та свобод інших людей.

Правильна відповідь – 3.

488. Які цілі обмеження права на свободу вираження поглядів НЕ можуть бути підставою для визнання такого обмеження правомірним відповідно до ст. 10 “Право на свободу вираження поглядів” Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Стаття 10 Свобода вираження поглядів

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

 Варіанти відповідей:

1) інтереси національної безпеки;

2) захист репутації інших людей;

3) захист прав інших людей;

4) запобігання публічної критики органів державної влади

Правильна відповідь – 4.

489. Хто відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має право мирно володіти своїм майном?

Стаття 1 Захист власності

Кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти
своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності
інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним  чином  не  обмежують  право
держави  вводити в дію такі закони,  які вона вважає за необхідне,
щоб здійснювати контроль за  користуванням  майном  відповідно  до
загальних  інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших
зборів або штрафів.

490. Вимога законності, яка випливає з Конвенції означає…

Вимога законності означає вимогу щодо дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

У      законності      сконцентровано      виражена      властивість      права      щодо    протистояння  сваволі  в  процесі  впорядкування  суспільних  відносин. У правовій  державі  законність  (правозаконність)  є  гарантією  правомірності застосованого  примусу;  це  явище  у  повному  обсязі  може  існувати  тільки  за   демократичних   правових   режимів,   які   здатні   забезпечити   прийняті закони, адекватні сутності права Під  терміном  «закон»  слід  розуміти  як  норми,  встановлені  писаним  правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має  відповідати    якісним    вимогам,    насамперед,    вимогам    «доступності»    та «передбачуваності» («Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» від 23 червня 1995 р.

491. Які рішення Європейського Суду з прав людини є обов’язковими для виконання Україною?

ч. 1 ст. 2, ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Рішення  є  обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Рішення -  а)  остаточне  рішення  Європейського  суду з прав людини у справі проти України,  яким визнано  порушення  Конвенції про захист  прав  людини  і  основоположних  свобод ;

б) остаточне  рішення  Європейського  суду  з  прав  людини   щодо справедливої  сатисфакції  у  справі  проти  України; 

в)  рішення Європейського суду з прав людини  щодо  дружнього  врегулювання  у  справі  проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини  про  схвалення  умов  односторонньої  декларації  у  справі  проти України

Стаття 46 Обов'язкова сила рішень та їх виконання

1. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

2. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

3. Якщо Комітет Міністрів вважає, що нагляд за виконанням остаточного рішення ускладнений проблемою тлумачення рішення, він може звернутися до Суду з метою надання відповідного роз’яснення. Рішення про звернення ухвалюється більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.

4. Якщо Комітет Міністрів вважає, що Висока Договірна Сторона відмовляється виконувати остаточне рішення у справі, в якій вона є стороною, він може, після формального повідомлення цієї Сторони і шляхом ухвалення рішення більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті, звернутися до Суду з питанням про додержання цією Стороною свого зобов'язання згідно з пунктом 1.

5. Якщо Суд встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів з метою визначення заходів, яких необхідно вжити. Якщо Суд не встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів, який приймає рішення про закриття розгляду справи.

492. З яких джерел фінансується виконання рішення Європейського Суду з прав людини, яким визнано порушення Україною прав людини?

Виконання   Рішення  здійснюється  за  рахунок  Державного бюджету України. (ст. 3 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»-)

Ч. 4. Ст.8 цього ж закону -  Центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну політику  у  сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом  10  днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї  статті  документів  здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський  рахунок,  а  в  разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми  Державного бюджету України.

493. Якою мовою, відповідно до українського законодавства, повинен бути текст Конвенції про захист прав людини і основоположні свободи для цілей посилання на нього в судах України?

Для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний    переклад Конвенції  українською мовою (далі - переклад).

Стаття 18 «Порядок посилання на Конвенцію та практику Суду» ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

494. Чи є заборона листування ув'язнених в місцях позбавлення волі з членами їх сім'ї на підставі не оприлюдненої відомчої інструкції порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Так. Порушення ст. 8 Конвенції

Стаття 8 Право на повагу до приватного і сімейного життя

1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

(дивись Рішення ЄСПЛ «Полторацький проти України» абз 150-161).

495. Яка юридична особа НЕ може бути  суб’єктом звернення щодо порушень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

За змістом  ст.ст. 33, 34 Конвенції, практики ЄСПЛ  та ст. 81 ЦК  не може бути суб’єктом звернення юридична особа публічного права,  яка  бере  участь  у  здійсненні   владних повноважень  чи  виконує  публічну  функцію  під контролем Уряду.

(Див. п. 26, 27 Р І Ш Е Н Н Я ЄСПЛ Справа "Україна-Тюмень" проти України" (Заява N 22603/02) 22 листопада 2007 року, ОСТАТОЧНЕ 22/02/2008
26. Суд  нагадує,  що  юридична  особа,  "яка   вважає   себе потерпілою  від порушення однією з Високих Договірних Сторін прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї" може  звертатися  до Суду,  якщо  така  юридична  особа  є  "неурядовою організацією" в розумінні  статті  34  Конвенції  (  995_004  ).  Термін  "урядова організація", на відміну від "неурядової організації", поширюється на  юридичних  осіб,  які  беруть  участь  у  здійсненні   владних повноважень  чи  виконують  публічну  функцію  під контролем Уряду (див.  рішення у справі "Радіо Франс та інші проти Франції" (Radio France and Others v.  France), N 53984/00, ECHR 2003-X). Вирішуючи питання,  чи  належить  певна   юридична   особа   до   однієї   з вищезазначених  категорій,  Суд  має  взяти  до уваги її юридичний статус,  характер  її  діяльності,   контекст   здійснення   такої діяльності та ступінь незалежності особи від публічної влади.

496. Що НЕ є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Не підпадає під захист ст. 1 Першого протоколу:

Право на будь-яке соціальне благо (Аунола проти Фінляндії),

Право набувати у власність  (Маркс проти Бельгії 1979),

Незаконне заволодіння та користування власністю (S. проти Сполученого королівства 1986),

Майновий інтерес, якщо він не обґрунтований національним законом чи практикою (Ухвала про прийнятність у справі Петльований проти України).

право на індексування заощаджень громадян (Рудзинська проти Польщі», «Трайковський проти колишньої Югославської Республіки Македонії», «Гайдук та інші проти України»)

Сподівання, бажання набути майно або повернути давно втрачене майно

Право на соціальні виплати, якщо попередньо не було сплачено обов’язкові внески в спеціальні  фонди 

Право у майбутньому отримати спадок (э сумніви).

Підпадає під захист ст. 1 Першого протоколу:

· усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 р., п. 64), тобто наявне майно (“existing possessions”);

· нерухомість, зокрема, маєтки («Колишній Король Греції та інші проти Греції» (The Former King Of Greece and Others v. Greece), заява № 25701/94, рішення від 23 листопада 2000 р.), земельна ділянка та будинок, будинки («Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lönnroth v. Sweden), рішення від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52) та інша нерухомість;

· прибутки, що випливають з власності, зокрема, орендна плата (рента), передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства («Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р.);

· рухоме майно, наприклад, картина (зокрема, «Портрет молодого селянина» Ван Гога був предметом розгляду у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC] від 5 січня 2000 р., заява № 33202/96), або речі особи, що знаходяться в її помешканні («Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine), заява № 47148/99, рішення від 22 лютого 2005 р.);

· банківські внески («Гайдук та інші проти України» (Остаточна ухвала щодо прийнятності заяв № 45526/99 […], поданих Іваном Юрійовичем Гайдуком та іншими проти України від 2 липня 2002 р.);

· частка у пенсійному фонді («Мюллер проти Австрії», ухвала щодо прийнятності заяви № 6849/72, поданої Christian Muller v. Austria від 16 грудня 1974 р.;

· кошти/присуджені суми, належні до виплати заявникам на підставі остаточного і обов’язкового до виконання арбітражного рішення («Грецькі нафтопереробні заводи «Стран» та Стратіс Андреадіс проти Греції» (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v.Greece), заява № 13427/87, рішення від 21 листопада 1994 р.);

· кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 7 травня 2002 р., п.40);

У Рішеннях по справах «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) від 7 травня 2002 р., заява № 59498/00, п.40; «Ясіуньєне проти Литви» (Jasiūnienė v. Lithuania) від 6 березня 2003 р., заява № 41510/98, п. 45. Суд звертає увагу на свою практику, де неможливість для заявника домогтися виконання рішення на його чи її користь становить втручання у право на мирне володінням майном, як вказано у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу.

· «активи», які можуть виникнути, зокрема, на підставі позову про відшкодування шкоди, який виникає з її заподіянням («Прессос Компанія Нав’єра С.А. та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium) (1), заява № 17849/91, рішення від 28 жовтня 1995 р.;

· «правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.);

· майнові права, наприклад, набуте на підставі заповіту право на одержання орендної плати (ренти) за користування земельною ділянкою (ухвала щодо прийнятності заяви № 10741/84 S. v. the United Kingdom від 13 грудня 1984 р.);

· приватні власні інтереси, визнані відповідно до національного права (справа «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), рішення [GC] від 5 січня 2000 р., заява № 33202/96);

· акції компанії (ухвала щодо прийнятності заяв №№ 8588/79 та 8589/79 Lars Bramelid and Anne-Marie Malmström v. Sweden від 12 жовтня 1982 р.; «"Совтрансавто-Холдинґ" проти України» (Sovtransavto Holding v. Ukraine), заява №48553/99,рішення від 25 липня 2002 р.;

· патенти;

· «гудвіл» (goodwill) – накопичені нематеріальні активи підприємства, що включають її найменування, репутацію, ділові зв’язки (в тому числі клієнтуру), товарні знаки та ін.; власність «фірми» (Ван Марле та інші проти Нідерландів» (Van Marle and Others), заяви № 8543/79, 8674/79, 8675/79 та 8685/79, рішення від 3 червня 1986 р.;

· інше «майно», що «становить економічну цінність», зокрема, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktörer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159)».

497. Що з наведеного входить до обсягу цивільної дієздатності малолітньої особи?

До обсягу цивільної дієздатності малолітньої особи (до 14 років)  входить право :

самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;

здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.  (ст. 31 ЦК Укр)

498. Коли один з подружжя має право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя?

1. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. (ст. 67 ЦПК Укр)

499. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати…

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. (ст. 149 КЗпП)

500. До якого суду подається заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України?

Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. (ст. 334  ЦПК України).

Питання №№ 401 - 450