Тестові запитання №№ 251 - 300 з господарської спеціалізації для проведення іспитів під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів

Відповіді підготовлені та надані колективом суддів господарських судів



251
Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати…
Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.
Ч. 2 ст. 134 Господарського кодексу України
252
Власник майна, закріпленого за суб’єктом господарювання на праві господарського відання…
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Ч. 2 ст. 136 Господарського кодексу України
253
Власник майна, закріпленого за суб’єктом господарювання на праві оперативного управління, НЕ має права вилучати у суб’єктів господарювання…
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
(Від зворотного)
Ч. 2 ст. 137 Господарського кодексу України
254
За суб’єктами господарювання, які не відносяться до суб’єктів підприємництва, майно НЕ може закріплюватись на праві…
Господарського відання.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України
255
Право оперативного управління – це речове право суб’єкта господарювання, який здійснює…
Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Ч. 1 ст. 137 Цивільного кодексу України
256
Право колективної власності…
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.
**Примітка: у Конституції України (ст. 13, 14, 41, 142) та в чинному ЦК України (ст. 324 - 327) йдеться лише про право приватної, державної, комунальної власності та право власності Українського народу, і не передбачена така форма власності, як колективна.
Ст. 93 Господарського кодексу України
257
Право власності членів кооперативу-фізичних осіб на його загальну частину у разі смерті члена кооперативу…
Членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, смерті члена кооперативу - фізичної особи.

У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.
Ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про кооперацію»
Ч. 4 ст. 166 Цивільного кодексу України

258
Перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність територіальних громад (комунальну власність), встановлюється…
Передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням:
- Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому - п'ятому частини першої статті 2 цього Закону (крім нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів);
- органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених в абзаці шостому частини першої статті 2 цього Закону, та нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів.
Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Ч.Ч 1, 2 ст. 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»
259
Продаж суб’єктом господарювання державного майна , яке належить до основних фондів, здійснюється…
Відчужувати майно, що належить до основних фондів, державне акціонерне товариство має право лише за попередньою згодою органу, який здійснює управління корпоративними правами держави, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне акціонерне товариство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Ч. 1 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»
260
Держава не може впливати на вибір суб’єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через…
Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
(від зворотного)
Ч. 4 ст. 142 Господарського кодексу України
261
Вилучення державою у суб’єкта господарювання його майна…
Вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

**Примітка: наприклад, таким чином, фактично підзаконним актом передбачається проведення операції з вилучення із статутного фонду пакетів акцій енергопостачальних компаній, яка має здійснюватися лише у випадках, на підставах і в порядку, визначеному законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 2 ст. 147 Господарського кодексу України

262
Правовий режим майна суб’єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності може бути змінений…
Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

 Законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання.
Ч. – ч. 3-5 ст. 145 Господарського кодексу України
263
Приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як…
Приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом.
Ч. 2 ст. 146 Господарського кодексу України
264
Перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, затверджується…
Перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, та акціонерних товариств, державні пакети акцій яких не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного майна»
265
У разі, якщо об’єкт, що пропонувався для продажу на аукціоні не продано, державний орган приватизації може прийняти рішення про продаж такого об’єкта на аукціоні за методом…
У разі якщо об'єкт, що пропонувався для продажу на аукціоні, конкурсі, не продано, державний орган приватизації може прийняти рішення про продаж такого об'єкта на аукціоні за методом зниження ціни (крім контрольного пакета акцій об'єктів групи Г), під час проведення якого можливе зменшення початкової ціни об'єкта.

Ціна продажу об'єкта на аукціоні за методом зниження ціни може знижуватися до рівня фактичного попиту без обмеження мінімальної ціни продажу.
Ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про приватизацію державного майна»
266
Корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій, є…
Корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави) є об'єктами управління державної власності.
Ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності»
267
Суб’єктами управління об’єктами державної власності НЕ є…
(Від зворотного)
Суб'єктами управління об'єктами державної власності є:
Кабінет Міністрів України;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності;
міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління);
Фонд державного майна України;
органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;
державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури);
Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.
Ст. 4 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності»
268
Громадян А. набув право власності на акції ПАТ у грудні 2016 року. У червні 2017 року він звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення зборів ПАТ про відчуження об’єкта нерухомості, які відбулись у січні 2014 року, посилаючись на те, що продаж відбувся за ціною, нижчою за ринкову, тому обсяг майна товариства безпідставно зменшився, що порушує його майнові права. Чи підлягає позов задоволенню?
Позов не підлягає задоволенню, оскільки на момент прийняття рішення зборів ПАТ громадянин А не був учасником вказаного ПАТ. Так, особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції АТ. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.
Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.
Крім того, позов подано поза межами загальних строків позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення зборів ПАТ відповідно ст. 257 ЦК України (Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки)

п.2.4 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»



ст.ст. 257, 267 ЦК України
269
Право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю виникає у третьої особи, яка її придбала з моменту…
Право власності, згідно до статті 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочином, відповідно до статті 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою правочин здебільшого є тотожнім поняттю договір, який відповідно до статті 11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків.

Моментом укладення договору вважається досягнення сторонами в належній формі всіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Стосовно набуття права на частку в статутному капіталі ТОВ, то воно відбуваються дуже часто за договорами купівлі-продажу, рідше дарування або на підставі спадкування.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Таким чином, частка у статутному капіталі ТОВ повинна бути передана у власність покупцю та оплачена ним.

Відповідно до 664 ЦК України моментом передачі об’єкту продажу за договором купівлі-продажу є момент вручення його покупцю. У нашому випадку, власник частки у статутному капіталі ТОВ не може передати її фізично покупцю, однак сторони договору можуть скласти відповідний акт приймання-передачі на підтвердження виконання умов договору.
Ст. 328 Цивільного кодексу України
Ст. 202 Цивільного кодексу України
Ст. 11 Цивільного кодексу України
Ст. 638 Цивільного кодексу України
Ст. 655 Цивільного кодексу України
Ст. 664 Цивільного кодексу України

270
Право безпосередньої участі у товаристві з обмеженою або додатковою відповідальністю третя особа набуває з моменту…
Відповідно до статті 4 Закону України «Про господарські товариства», статті 143 Цивільного кодексу України статут ТОВ має містити склад засновників та визначення частки кожного у статутному капіталі.
У зв’язку з набуттям покупцем частки в статутному капіталі ТОВ одночасно відбувається зміна складу учасників ТОВ.

Зміни до статуту ТОВ, пов'язані зі зміною складу учасників, відповідно до статті 144 ЦК України та статті 7 Закону України «Про господарські товариства», підлягають державній реєстрації в установленому  законом   порядку.

Необхідно зазначити, що наявність у нового учасника ТОВ договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ не є підставою для державної реєстрації змін до статуту ТОВ.

Відповідно до статті 145 ЦК України та статті 59 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів ТОВ належить прийняття рішення про внесення змін до статуту. Отже, рішення учасників товариства про внесення змін до статуту товариства і є підставою для державної реєстрації змін до статуту ТОВ.

Таким чином, реалізація права власності на частку у статутному капталі ТОВ/ТДВ виникає з моменту реєстрації таких змін.
Ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства»
Ст. 143 Цивільного кодексу України
Ст. 144 Цивільного кодексу України
Ст. 7 Закону України «Про господарські товариства»
Ст. 145 Цивільного кодексу України
Ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»



271
Учасник товариства Б., якому належить 3% акцій, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів  товариства про затвердження складу наглядової ради товариства. Чи підлягає позов задоволенню…
Позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборівтільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Тобто, такий позов підлягає задоволенню за умови встановлення (визнання) судом порушення прав акціонера товариства.

п. 2.16  постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4.

272
Суб'єктам господарювання НЕ може передаватись у власність земля із…
(Від зворотного)
Суб'єктам господарювання може передаватися у власність земля із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній, у тому числі громадянам для ведення фермерського господарства, а також сільськогосподарським підприємствам - для господарської діяльності.
Ч. 1 ст. 150 Господарського кодексу України
273
Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність , НЕ має права…
Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Ст. 55 Господарського кодексу України
274
НЕ є об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання…
(Від зворотнього)
Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються:
винаходи та корисні моделі;
промислові зразки;
сорти рослин та породи тварин;
торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
комерційне (фірмове) найменування;
географічне зазначення;
комерційна таємниця;
комп'ютерні програми;
інші об'єкти, передбачені законом.
Ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України
275
Який результат інтелектуальної діяльності НЕ є об'єктом будь-якого виключного права особи чи держави?
1. Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.
Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.
Наукове відкриття є знанням, яке становить особливу цінність для усього людства та для поступу науково-технічного прогресу. Закріплення в законі монополії чи виключного права на використання такого знання суперечило б суспільним інтересам. Тому правовий інститут охорони наукових відкриттів не передбачає встановлення ні виключних прав, ні фактичної чи юридичної монополії на використання знань, що становлять зміст наукового відкриття. Наукове відкриття з моменту його створення стає суспільним надбанням.

Саме відкриття не може бути об'єктом будь-якого виключного права будь-яких осіб чи держав. Проте права на пріоритет відкриття, право авторства, назви тощо, безперечно, підлягають правовій охороні, як і будь-яке інше право. Цей висновок ґрунтується на міжнародному визнанні відкриттів. Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ст. 2 Визначення, п. VIII) наукові відкриття включено до об'єктів інтелектуальної власності.

ст. 457 ЦК України (Право на наукове відкриття)


ст. 458 ЦК України (Право на наукове відкриття)



(Ліга. Науково-практичний коментар до ст. 458 ЦК України)










(Інтернет)

276
Однією з сторін господарського зобов'язання Є…
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

ч. 1 ст. 173 ГК України

277
НЕ є підставою виникнення зобов'язання…
Господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
ст. 11 ЦК України(Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків)
1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Тобто, від зворотного, НЕє підставою виникнення зобов'язання те, що не передбачено ч. 1 ст. 174 ГК України та ст. 11 ЦК України.

ч. 1 ст. 174 ГК України (Підстави виникнення господарських зобов'язань)















ч. 2 ст. 509 ЦК України


278
До видів господарських зобов'язань НЕ відносяться…
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання
Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання

Тобто, від зворотного, НЕє відносяться до господарських зобов’язань інші ніжмайново-господарські, організаційно-господарські, соціально-комунальні та публічні зобов'язання.

ч. 2 ст. 173 ГК України
ч. 1 ст. 175 ГК України











ч. 1 ст. 176 ГК України










ст. 177 ГК України.

ст. 178 ГК України.
279
Для третьої сторони зобов'язання…
Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

ч. 1 ст. 511 ЦК України

280
Суб'єктами господарських зобов'язань НЕ можуть бути…
Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бутисуб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

Тобто, від зворотного, НЕможуть бути суб'єктами господарських зобов'язань особи, які не зазначені у ч. 2 ст. 55, ч. 2 ст. 175 ГК України, а саме, фізичні особи, які                                   не зареєстровані як підприємці (не мають статусу суб’єктів підприємницької діяльності).  

ч. 2 ст. 175 ГК України












ч. 2 ст. 55 ГК України

281
До загальних умов виконання зобов'язання НЕ належить…
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
 1.Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
3. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
4. Управнена сторонамає право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
5. Зобов'язана сторонамає право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
6. Зобов'язана сторонамає право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
7. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а такожвідмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
8. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Тобто, від зворотного, НЕ належать до загальних умов виконання зобов'язання умови, які не зазначені в ч. 1 ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

ч. 1 ст. 526 ЦК України(Загальні умови виконання зобов'язання)



ст. 193 ГК України(Загальні умови виконання господарських зобов'язань)

282
Виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу…
Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

ч. 1 ст. 528 ЦК України







ч. 1 ст. 194 ГК України

283
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання іншою особою…
У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особоюцей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу.

ч. 2 ст. 528 ЦК України


ч. 2 ст. 194 ГК України

284
Якщо строк (термін) виконання обов'язку  не встановлений, боржник повинен виконати такий обов'язок…
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ч. 2 ст. 530 ЦК України

285
Боржник НЕ має права виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі…
Боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:
1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особиу місці виконання зобов'язання;
2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особивід прийняття виконання абов разі іншого прострочення з їхнього боку;
3) відсутності представника недієздатного кредитора.
Тобто, від зворотного, НЕ має право виконати свій обов'язок шляхом внесенняу депозит нотаріуса (нотаріальної контори), якщо відсутні підстави, що передбачені ч. 1 ст. 537 ЦК України

ч. 1 ст. 537 ЦК України

286
Альтернативним є зобов'язання, в якому боржник…
Альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановленодоговором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

ч. 1 ст. 539 ЦК України

287
У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку…
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

ч. 1 ст. 543 ЦК України

288
Якщо один із солідарних  боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене…
Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

ч. 2 ст. 544 ЦК України

289
Правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється…
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

ч. 1 ст. 547 ЦК України

290
Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання…
Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

ч. 3 ст. 548 ЦК України

291
Нотаріального посвідчення з наступною державною реєстрацією НЕ вимагає…
Усноможуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Тобто, нотаріального посвідчення з наступною державною реєстрацією НЕ вимагає вчинення усного правочину.

ч. 1 ст. 206 ЦК України

292
Відсутність між сторонами спірних правовідносин господарського договору або незазначена в останньому умов щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання…
Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.
У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язанняне перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

п. 1.6  постанови пленум Вищого господарського суду України«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14

293
Зобов'язання гаранта перед кредиторами НЕ підлягає припиненню у разі…
Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:
1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
2) закінчення строку дії гарантії;
3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Тобто, від зворотного, зобов'язання гаранта перед кредиторамиНЕ підлягає припиненню у разі відсутності для цього підстав, визначених у ч. 1 ст. 568 ЦК України.

ч. 1 ст. 568 ЦК України

294
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника…
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

ч. 1 ст. 571 ЦК України 

295
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе…
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

ч. 4 ст. 594 ЦК України 

296
Боржник, річ якого кредитор притримує…
Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

ч. 2 ст. 596 ЦК України

297
Зобов'язання НЕ може бути припинено шляхом…
зарахування зустрічних однорідних вимог.
Не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
або
шляхом домовленості сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новації).
Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.
або
Припинення зобов'язання прощенням боргу, якщо це порушує  прав третіх осіб щодо майна кредитора
Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
або
Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

ч. 1 ст. 602 ЦК України













ч. 3 ст. 604 ЦК України






ч. 1 ст. 605 ЦК України







ч. 1 ст. 609 ЦК України

298
Допускається зарахування зустрічних вимог…
Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

ч. 1 ст. 601 ЦК України

299
Припинення зобов'язання шляхом новації за домовленістю сторін…
Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

ч. 2 ст. 604 ЦК України

300
Виконання зобов'язання у зв'язку з обставиною, за яку жодна з сторін не відповідає…
Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
припиняється неможливістю його виконання. (Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - ст.607ЦК).

ч. 1 ст. 607 ЦК України






Питання №№ 201 – 250                                           Питання№№ 301 – 350



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Відповіді на запитання №№ 1 - 50 з переліку запитань для кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Касаційного кримінального суду

Відповіді на запитання №№ 251 - 300 з переліку запитань для кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Касаційного кримінального суду

Відповіді на запитання №№ 301 - 350 з переліку запитань для кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Касаційного кримінального суду